Лікування психічних захворювань

Невроз – це стан, обумовлений в більшості випадків тривалими, важко переживаються стресовими ситуаціями, які зриваючи психологічну адаптацію, викликають виснаження нервової системи (поєднання дратівливості та підвищеної стомлюваності), тривогу та вегетативні порушення (потливість, серцебиття, порушення роботи шлунка та ін.).

Лікування неврозів проводиться індивідуально залежно від виникнення захворювання. Насамперед необхідно встановити походження захворювання, щоб призначити ефективне лікування.

Панічні атаки стоять окремо серед усіх неврозів, адже поширеність панічного розладу дуже велика. 6-8% населення мають панічні атаки. Такі неврози належать до групи тривожно-фобічних. Головна особливість у тому, що це розлад обов’язково проявляється тілесними вегетативними симптомами, а не лише психологічними. Такі неврози називаються “соматизованими”, а панічні атаки – це варіант психосоматики.

Соматоформний розлад (інакше кажучи, соматизована психічна реакція) – психосоматичний розлад, що виявляється різними скаргами за відсутності об’єктивних підтверджень наявності серйозного захворювання.

Не варто думати, що такі люди є симулянтами, самі вигадують проблеми, щоб привернути до себе увагу, насправді вони справді хворі та потребують кваліфікованої допомоги.

З тривогою знайомий кожен із нас. Це смутний, неприємний емоційний стан, коли людина чекає на несприятливий розвиток подій, мучиться від наявності поганих передчуттів, страху, напруження та занепокоєння. На відміну від страху, тривога зазвичай безпредметна, тоді як страх передбачає наявність об’єкта, людини, події чи ситуації. Наш центр пропонує лікування тривожних розладів як у клініці, так і вдома.

Тривожність – це схильність людини до переживання стану тривоги. Найчастіше тривожність людини пов’язані з очікуванням соціальних наслідків її успіху чи невдачі. Тривога та тривожність тісно пов’язані зі стресом. З одного боку, тривога і тривожність є ознаками стресу, з другого боку, вихідний рівень тривожності визначає індивідуальну чутливість до стресу

Обсесивно-компульсивний розлад (невроз нав’язливих станів) проявляється:

• обсесіями – нав’язливими думками, образами, бажаннями, що спадають на думку, які: виникають у свідомості без видимої причини, поєднуються з тривогою, носять чужорідний і неприємний характер;
• компульсіями – нав’язливими діями, сенс яких – зниження рівня тривоги, викликаної нав’язливими думками. До них належать: перевірки, ритуали, уникнення «небезпечних» місць, предметів, дій. Виконання компульсій приносить короткочасне полегшення, проте згодом вони можуть ставати все більш складними та незручними. При цьому спроба відмовитися від ритуалів та перевірок викликає сильну тривогу, аж до панічних атак.

Депресивні розлади можуть з’явитися у будь-якому віці та у представників будь-яких соціальних груп. Це пояснюється, насамперед, тим, що цінності сучасного суспільства чинять суттєвий тиск на людину. Люди прагнуть соціального благополуччя, професійних успіхів, зовнішньої привабливості. Якщо ж цього не вдається, людина може впасти у відчай, важко переживати невдачі, і, як наслідок, розвивається депресія. До депресивного розладу можуть призвести і важкі психологічні травми, такі як смерть близької людини, розпад сім’ї, розрив відносин з коханою людиною, тяжке захворювання.

У поодиноких випадках депресія виникає без будь-якої очевидної причини. Вчені припускають, що у подібних ситуаціях відіграють роль особливості нейрохімічних процесів, зокрема обмін нейромедіаторів (серотонін, норадреналін та ін.).

Біполярний афективний розлад (раніше – маніакально-депресивний психоз) – розлад, що характеризується повторними (принаймні двома) епізодами, за яких настрій та рівень активності значно порушені. При цьому в деяких випадках спостерігається зростання настрою, підвищена психічна і фізична активність (манія або гіпоманія), в інших зниження настрою, знижена енергійність і активність (депресія), а також змішані стани, при яких у хворого спостерігаються симптоми депресії та манії одночасно (наприклад , туга з збудженістю, занепокоєнням, або ейфорія із загальмованістю, – так звана непродуктивна манія), або швидка зміна симптомів (гіпо)манії та (суб)депресії.

Точних даних про поширеність біполярного афективного розладу у популяції немає. Через різного розуміння меж даного психічного розладу цифри його поширеності коливаються становлячи середньому близько 1%.

Шизофренія є психічним розладом, який зумовлений порушенням єдності процесів мислення та емоційних реакцій, і який призводить до специфічного (апатико-дисоціативного) недоумства. Найчастіше в соціумі вважається, що найчастішими проявами хвороби є марення чи слухові галюцинації. Але професіонали насамперед звертають увагу на дезорганізованість мови та порушення мислення, що призводять до значної соціальної дисфункції. Перші симптоми частіше з’являються у юнацькому віці. Ризик захворювання, за даними різних досліджень, становить від 04 до 1%.

Шизофренія найчастіше розвивається в молодому віці, проте захворювання може виникати вперше і в дитячому, і в похилому віці. Прояви шизофренії різні і це дає підстави багатьом дослідникам говорити не про шизофренію як єдину хворобу, а про групу захворювань. Важливо, правильно виявити та оцінити перші симптоми хвороби, щоб своєчасно розпочати лікування шизофренії.

До старечих розладів відносять низку психічних розладів, які розвиваються у людей віком понад 65 років.

Причинами старечих розладів є:

• судинні захворювання (артеріосклеротична деменція, мультиінфарктна деменція, підкіркова судинна деменція тощо);
• загибель нейронів та дегенеративно-атрофічні зміни кори головного мозку (деменція при хворобі Альцгеймера, деменція при хворобі Піка);

Незважаючи на широту спектра психічних захворювань у осіб похилого віку, найпоширенішими є синдроми наступних клінічних груп:

• порушення когнітивних функцій (пам’ять, інтелект та навченість) та усвідомлення навколишнього оточення (розлад свідомості та уваги);
• розлади сприйняття (галюцинації), зміст думок (марення);
• розлади настрою та емоцій (депресія, неадекватна піднесеність настрою, тривога) зміни складу особистості та поведінки.